18 вересня президент США підписав H.R. 5334 — «Lindsey O. Graham Sanctioning Russia and Iran Act of 2026». Два розділи закону вимагають запровадити мита: до 500 відсотків на все, що ввозиться з Росії, і до 100 відсотків на все, що ввозиться з короткого переліку країн, які закон пов’язує з російською сирою нафтою й природним газом: тих, що й далі її купують і відповідають іншим умовам закону, і тих, кого він зараховує до пособників обходу нафтових санкцій. Обидва строки спливають 18 жовтня 2026 року — через тридцять днів після підпису.

Ми повністю прочитали остаточний текст (enrolled) — саме ту редакцію, яку підписано. Цифри із заголовка справжні, але це верхні межі. В обох розділах стоїть «up to» — «до». Нижню межу закон називає лише раз: у підрозділі, який дозволяє згодом змінити ставку, вона має бути більшою за нуль.

Що кажуть два митні розділи

Розділ 112 стосується товарів з Росії:

«РОЗДІЛ 112. (a) Загальне правило. — Не пізніш як через 30 днів після дати набрання чинності цим Законом Президент, незалежно від будь-якого іншого положення права, підвищує ставку мита на всі товари, включно з нафтою, природним газом, скрапленим природним газом, нафтопродуктами, продуктами нафтопереробки, нафтохімічною продукцією, вугіллям і продуктами з вугілля, що ввозяться до Сполучених Штатів з Російської Федерації, до ставки до 500 відсотків ad valorem.»

Розділ 113 стосується товарів з третіх країн. Країна потрапляє під дію, якщо зробила дві речі одночасно — купила нову партію російської нафти чи газу на тридцятий день або пізніше і вже входила до п’ятірки найбільших імпортерів цього:

«(c) Описана країна. — Країною, описаною в цьому підрозділі, є іноземна країна, яка — (1)(A) свідомо здійснила нові закупівлі сирої нафти або природного газу, що походять з Російської Федерації, у день, що настає через 30 днів після дати набрання чинності цим Законом, або пізніше; і (B) входила до 5 найбільших імпортерів за сукупним обсягом сирої нафти або природного газу, що походять з Російської Федерації, протягом останнього 12-місячного періоду перед датою набрання чинності цим Законом»

Країна також підпадає під дію закону, навіть нічого не купуючи, якщо за той самий рік до набрання ним чинності вона входила до «5 провідних країн, що сприяють обходу нафтових санкцій щодо Росії».

Жодне з цих мит не замінює інших. Обидва розділи встановлюють нову ставку на додачу до всіх чинних мит і називають розділ VII Tariff Act of 1930, розділи 122, 201 і 301 Trade Act of 1974 та розділ 232 Trade Expansion Act of 1962.

Ставку можна змінити без відмови від застосування

Підрозділ 113(b) визначає, якими ці 100 відсотків можуть стати на практиці:

«(b) Зміна ставки мита. — У будь-який час після первинного запровадження мит за підрозділом (a) або (e) Торговий представник Сполучених Штатів змінює або коригує будь-яку ставку мита, запроваджену за підрозділом (a) або (e), до ставки більшої за нуль і до 100 відсотків ad valorem, подавши до відповідних комітетів Конгресу письмове визначення про те, що описана в підрозділі (c) країна вжила суттєвих кроків — (1) до збільшення ввезення, продажу, постачання, передачі або купівлі сирої нафти чи природного газу, що походять з Російської Федерації; або (2) до зменшення чи припинення ввезення, продажу, постачання, передачі або купівлі такої сирої нафти чи природного газу.»

Тут важливі дві речі. Діапазон відкритий знизу: годиться будь-яка ставка понад нуль. А підстава працює в обидва боки: той самий підрозділ діє і тоді, коли країна купує більше, і тоді, коли менше.

Далі закон прямо каже, що це коригування не є відмовою від застосування й не потребує передбачених для неї документів:

«(4) Застосовність до змін окремих ставок мита. — Президент не зобов’язаний подавати звіт за пунктом (1) щодо зміни або коригування ставки мита згідно з розділом 113(b). Цей пункт не змінює і не скасовує обов’язку подати письмове визначення, якого вимагає розділ 113(b), чи звіт, якого вимагає розділ 113(g)(1).»

Лишається саме письмове визначення і, за розділом 113(g)(1), обґрунтування, подане до Конгресу за 10 днів до зміни, з викладом мотивів і методології.

Три виходи, і вони не однаково важкі

Закон передбачає три різні способи відійти від уже запровадженого мита. Процедури мають різну складність.

Змінити ставку — за розділом 113(b), як описано вище: письмове визначення й обґрунтування за 10 днів. Без сертифікації про національні інтереси та без періоду очікування.

Відмова від застосування — за розділом 115: президент може відмовитися від застосування «будь-якого санкційного положення щодо іноземної особи, будь-якого обмеження щодо особи або будь-якого мита за цим розділом», надіславши до Конгресу письмову сертифікацію, що така відмова відповідає національним інтересам Сполучених Штатів, разом зі звітом з поясненням підстав. Несекретним, із дозволеним секретним додатком. Строку дії відмови закон не встановлює й голосування Конгресу щодо неї не передбачає.

Припинення — за розділом 117 — єдиний шлях, який передбачає контроль Конгресу, а його умови асиметричні. Щоб припинити захід проти Росії, президент має засвідчити, що Росія «підписала мирну угоду, яку прийнято вільним і незалежним Урядом України», і «припинила всі воєнні дії проти Уряду України та будь-яку діяльність з його повалення, розпуску чи підриву». Але для будь-якої іншої країни — а це кожна країна, якої може сягнути стовідсоткове мито, — планка значно нижча:

«(B) у разі припинення застосування санкції, обмеження або мита щодо будь-якої іноземної особи чи іноземної країни (крім російської особи або Російської Федерації) — (i) іноземна особа або уряд іноземної країни, залежно від випадку, не провадить діяльності, що була підставою для санкцій чи інших заходів, які припиняються; і (ii) Президент отримав надійні запевнення, що іноземна особа або уряд іноземної країни, залежно від випадку, свідомо не провадитиме в майбутньому діяльності, що підпадає під санкції чи інші заходи за цим розділом»

Припинення — це ще й єдине місце, де слово має Конгрес: за розділом 117(b) воно не набирає чинності протягом 30 календарних днів, і за цей час Конгрес може ухвалити спільну резолюцію про несхвалення. Для звіту, поданого між 10 липня і 7 вересня, строк розгляду зростає до 60 днів.

Отже, процедурні бар’єри розставлено всупереч логіці заголовка. Найважчий вихід — той, що потребує миру, прийнятого Україною, — захищений голосуванням Конгресу. Найлегший, для якого не потрібні ні сертифікація, ні період очікування, встановлює фактичну ставку мита.

Одне положення, що спрацювало одразу

Для більшості положень закон установлює тридцятиденний строк. Для розділу 109 — ні:

«З моменту набрання чинності цим Законом купівля суверенного боргу Уряду Російської Федерації будь-якою особою Сполучених Штатів (включно з фінансовою установою Сполучених Штатів) забороняється.»

Це набрало чинності 18 вересня, у день підпису. Воно зачиняє двері, які формально лишалися відчиненими, саме тоді, коли Minfin сильніше спирається на внутрішнє розміщення — тему нашого матеріалу про розрив між тим, що рахує російське запозичення, і тим, що отримує бюджет.

Чого закон ще не вирішує

Хто ці п’ятеро. Розділ 113(e) зобов’язує Торгового представника США протягом 180 днів після першого запровадження і кожні 180 днів потому визначати п’ятірку найбільших імпортерів російської нафти й п’ятірку найбільших імпортерів російського газу та запроваджувати мита щодо них. Жодного такого переліку не опубліковано. Товарні категорії закон усе ж фіксує: за розділом 113(g)(2) сира нафта — це код 2709 Гармонізованої системи, а природний газ — код 2711. У повідомленнях преси після голосування називають імовірних кандидатів; це журналістські переліки, а не визначення, і ми їх не приймаємо.

Є в тексті й питання, якого ми тут не розв’язуватимемо. Повторний перегляд за розділом 113(e) бере «останній 12-місячний період, що передує визначенню», тоді як умова входження за розділом 113(c) прив’язана до 12-місячного періоду перед набранням чинності — періоду, який ніколи не змінюється. А розділ 113(h) далі каже, що ніщо в законі не дозволяє мита на товари з країни, «прямо не описаної в підрозділі (c)». Як мають поєднатися змінний перелік і фіксований, покаже перше визначення. Самим читанням тексту цього не розв’язати.

Чи не спорожнить перелік газовий виняток. Розділ 113(d) звільняє країну від мита за її газові закупівлі, якщо її імпорт російського газу становив менш ніж 15 відсотків сукупного газового експорту Росії за передзаконний рік і якщо вона вжила суттєвих кроків до його скорочення. Коли тест на п’ятірку й тест на 15 відсотків застосувати разом, множина країн, які справді підпадуть по газовій лінії, може виявитися малою.

Розділ 114 передбачає й інші винятки: гуманітарну торгівлю, розвідувальну й правоохоронну діяльність, цивільне ядерне співробітництво, закупівлі запусків для NASA, чинні генеральні ліцензії Казначейства і — що важливо для нафтових потоків — неросійську нафту, яка лише транзитує територію Росії. Протягом 270 днів, до 15 червня 2027 року, від мита також звільнено згортання чи продаж операцій у Росії.

Іранська половина і дата кінця

У назві закону є Іран, і розділ 201 — це вся вона: Iran Sanctions Act of 1996 отримує перенесення строку дії з 2026 на 2031 рік.

Усе інше згасає раніше:

«РОЗДІЛ 203. ПРИПИНЕННЯ ДІЇ. — Ця частина (крім розділу 201) припиняє дію в день, що настає через 5 років після дати набрання чинності цим Законом.»

«Ця частина» — саме та одиниця, яка тут важить. Закон Грема — це частина A підписаного акта; частина B того самого акта містить непов’язане податкове положення про відрахування на витрати вчителів, і припинення дії її не торкається. Усередині частини A припинення діє загально й охоплює обидва її розділи, а стаття 201 — єдиний виняток.

П’ять років від 18 вересня 2026-го — це 18 вересня 2031 року. Тоді мита, санкції й заборона на суверенний борг припинять дію, якщо Конгрес не втрутиться знову; продовження щодо Ірану діятиме й далі.

Що це змінює в нашій моделі

Сьогодні — нічого. Закон не змінює жодного числа, яке ми відстежуємо, і не може, поки мита справді не запроваджено, а покупці справді не відреагували.

Зрештою наслідок може дійти до нафтогазових доходів — другого найслабшого з наших восьми показників, із оцінкою 14 зі 100. Механізм варто описати точно, бо його легко зрозуміти навпаки: розділ 113 не оподатковує Росію. Він робить російську нафту дорожчою для покупця, накладаючи мито на не пов’язаний із нею експорт цього покупця до Сполучених Штатів. Якщо покупець відступає, російський бюджет відчуває це через обсяг і дисконт — ціну бареля та кількість проданих барелів, — а не через податкову ставку, яку встановлює Москва. Два розділи й побудовані по-різному: розділ 113 несе всю механіку — повторюване визначення, перелік країн, рухомий діапазон, опубліковану методологію, — тоді як розділ 112 складається з одного речення й припису, що його ставка додається поверх наявних. Скільки США досі купують у Росії, ми не вимірювали, тож і розміру того, що зібрали б 500 відсотків, не називаємо.

Індекс міцності — 47,3 зі 100, у зоні стресу, і жоден показник сьогодні не зрушив. Прострочена дебіторська заборгованість лишається найслабшою з восьми на позначці 9. Поточний стан усіх восьми — на моніторі.

Чого ми не знаємо

Чи буде хоч щось із цього застосовано. Це і є головне питання, і закон на нього не відповідає. Розділ 115 дозволяє президентові відмовитися від застосування будь-якого мита за цим розділом однією сертифікацією і без голосування Конгресу. Ніщо в тексті не зобов’язує адміністрацію встановити ставку на стелі — чи в будь-якій конкретній точці вище нуля.

Яку ставку встановлять насправді. В обох розділах стоїть «до». Поки немає прокламації чи повідомлення Торгового представника, ставки немає — є лише діапазон.

Підрахунки голосів із первинного джерела. Результати в Сенаті й Палаті широко повідомлялися; congress.gov віддав нам 403 на цьому законопроєкті, тож ми не звірили їх з офіційним записом і тут не друкуємо.

Що робитиме Росія. У межах нашого вікна ми не знайшли реакції російської влади, окрім слів, сказаних до підпису.

Номер публічного закону. Станом на сьогодні пакет Public Law для H.R. 5334 на govinfo не з’явився, тож цей матеріал цитує законопроєкт у редакції enrolled. Дата підпису — із власної заяви Білого дому, опублікованої 18 вересня о 21:43 UTC, і з дати випуску тексту enrolled на govinfo.